Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

Зазвичай на початку березня вся українська громадськість вшановує пам’ять геніального сина українського народу  Тараса Шевченка.

6 березня 2019 року, в приміщенні Глухівської центральної районної бібліотеки, Кобзарева поезія зібрала разом не одне покоління шанувальників творчості великого українця, пророка, месії, аби вкотре заявити про геніальну постать Т.Г. Шевченка.

На честь 205-річчя  від дня народження поета в бібліотеці відбувся літературно-музичний захід, ініціатором якого виступив фундатор і упорядник альманаху «Українська хвиля», засновник і голова літературно-мистецького об`єднання з одноіменною назвою, член Національної спілки письменників України – Товстуха Петро Володимирович.

Серед запрошених – і творчо обдаровані студенти Глухівського медичного училища.

Піднесено і врочисто, у виконанні відомих глухівських письменників, юних  поетів і декламаторів, звучали нетлінні актуальні твори Тараса Шевченка та авторські вірші, присвячені  Кобзарю.

Студентка нашого закладу – Катерина Константінова,  голова спілки поетів-аматорів медичного училища, представила публіці власні вірші: «Доля моя, воля моя…», «Слово поета, як струна бандури», «Україна», «Летять роки», які написала, надихнувшись творчістю митця. Бурхливими оплесками нагородили учасники заходу студентку за її талант.

Акторською майстерністю, умінням перевтілюватись та розкривати головну думку твору, вразила присутніх студентка Анна Сімакова, продекламувавши уривок з поеми Шевченка «Сон».

Також  лірична поезія «Ой три шляхи широкії», «Закувала зозуленька», у трепетному виконанні студенток П`ятигор Діани та Кузнєцової Юлії, розчулила слухачів.

Золотими літерами в історію України увійшло ім’я Великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Тож усі присутні в цей день мали можливість ще глибше пізнати шевченкову літературну спадщину, філософські думки, осягнути значимість Великого Кобзаря для сьогодення:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля,
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.

(В.Симоненко)