Була у їхньому житті війна

Афганістан… Синонім справжнього людського лиха, справжнього пекла. Афганська війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, понівечила долі.

15 лютого 2019 року минає 30 років з дня виведення військ з Афганістану. Уже три десятиліття в ці пам’ятні лютневі дні вшановують  пам’ять кожного зі своїх земляків, воїнів не своєї війни, які не повернулися додому.

Війна тривала понад 9 років, через горнило якої пройшло більше 160 тис. українців. З них 2 378 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон.

Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.

Попри те, що Україна визнала цю війну Радянського Союзу агресією проти Афганістану, вояки-українці, котрі брали в ній участь, все одно прирівняні до учасників бойових дій — «особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини» — та користуються відповідними державними пільгами, а пам’ятники учасникам війни в Середній Азії не підпали до пунктів Закону про декомунізацію.

Афганська кампанія залишила невиліковну рану у серцях тих, хто брав участь у бойових діях, хто втратив друзів, синів чи батьків. Війна у тій далекій країні принесла горе не в одну родину.

Щоб зрозуміти весь трагізм афганського лиха і пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які, ще зовсім юними, стали свідками й учасниками воєнних подій; та віддати шану усім тим, хто з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок, у Глухівському медичному училищі проведено відповідні заходи.

У бібліотеці Глухівського медичного училища для студентів першого курсу організовано зустріч-спомин «Була у їхньому житті війна».  Правда про Афганську війну? Яка вона? Досить різна, нерідко болюча і гірка. І коли ти її почуєш з уст тих, хто сам пройшов цей тернистий шлях, лише тоді зрозумієш, яка вона.

На захід, сповнений почуття патріотизму та гордості за земляків-героїв, були запрошені глухівчани воїни-інтернаціоналісти – Дворник   Володимир Самійлович та Пінчук Віктор Васильович. Вони поділилися своїми болючими спогадами, розповідаючи, як 18-річними юнаками пішли у невідомість, як над їхніми головами свистіли кулі, і кожна хвилина життя могла стати останньою. Але їм випало щастя вижити і повернутись додому.

Також студенти переглянули відео та прослухали пісні про роки афганської війни. До уваги присутніх була представлена тематична виставка літератури «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя».

Відвідавши заходи до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та з нагоди 30-річчя з дня виведення військ з Афганістану, студенти дізналися про події та героїв страшної афганської війни, а із почутих розповідей зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна, і що ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.