«Небезпека «груп смерті»
Департамент кіберполіції Національної поліції України повідомляє про виявлення у соціальних мережах небезпечних груп, в яких дітей доводять до самогубства.
Фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою. Використання поняття «кити» («летючі кити»), можливо, пояснюється тим, що цей вид ссавців – один з небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям.
Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів» і «Тихий дім». Відтак у всіх прихильників «моря китів» і «тихих будинків» на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами.
Для того, аби вступити в такі групи, потрібно подати заявку для вступу до неї та написати певний текст у себе на сторінці.
Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті.
Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання, та час який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, то його виключають з групи.
Всього дається 50 завдань («квестів») (у фейкових спільнотах – від 13 до 50 «квестів», це залежить від адміністратора).
Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео.
Коли адміністратор групи впевнений в тому, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис і робить останній крок.
Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в режимі online. Відеозаписи в подальшому продаються в мережі Інтернет або в Darknet.
Ознаки, за якими можна зрозуміти, чи грає дитина у «смертельні ігри»
Підліток увесь час хоче спати, хоча лягає вчасно.
Ви помічаєте, що він був активний в соціальних мережах о 4-6 годині ранку.
Підліток перестає нормально харчуватися. Запевняє, що він “товстий”.
Весь час малює метеликів і китів.
З кухні раптом пропадає ніж.
На руках дитини з’являються порізи.
На руках і ногах підлітка з’являються малюнки у вигляді шрамів.
У списку його контактів в Skype з’являються невідомі вам люди з “фашистськими” прізвищами на кшталт “Рейх”.
Ваша дитина захоплюється розгадуванням сатанинської символіки.
На особистій сторінці “ВКонтакте” підліток викладає “суїцидальний” контент.
https://www.cybercrime.gov.ua
(044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 в робочі дні)
(fag@cybercrim.gov.ua)
Звернутися до адміністрації соцмережі, у якій було виявлено «суїцидальну групу», щоб її заблокувати.
Навчайте студентів критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані онлайн
ПРАВИЛА Інтернет-БЕЗПЕКИ І Інтернет-ЕТИКИ
Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, назву закладу, де вчитесь).
Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або викладачів.
Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це дорослих.
Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.
Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.
Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині.
Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами.
У електронних листах не застосовуйте текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ – це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити вашого співрозмовника.
Не розсилайте листи з будь-якою інформацією незнайомим людям без їхнього прохання – це сприймається як “спам”, і звичайно засмучує користувачів мережі.
Завжди поводьтеся у мережі так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами!
ПРО ЩО ПОТРІБНО ЗАПИТАТИ СЕБЕ
Відомий психолог Світлана Ройз радить батькам підлітків задатися цими запитаннями. Вони допоможуть зрозуміти, чи є ризик, що їхні діти захочуть випробувати себе в небезпечній грі.
- Чи можуть діти, дивлячись на вас, повірити, що доросле життя несе щось, крім тяжкості і відповідальності? Чи є в ній радість? Чи говорите ви: “Ось виростеш – дізнаєшся, як це складно!”?
Для дітей ми – фільтр, через який вони дивляться в майбутнє. І через це багато хто боїться дорослішати і ховаються від реальної небезпечного життя до “безпечного” простору. Тому важливо дбати про свою ресурсність і дозволяти собі радіти, власне, життям показувати, як ви справляєтеся зі складнощами, як зберігаєте оптимізм.
- Чи може дитина розповісти вам, що її турбує? Знаючи, що її просто вислухають, підтримають, не даватимуть поради або кричатимуть, що вона розчарувала і засмутила. Чи може вона спертися на вашу силу? Чи знає дитина, що ви зможете витримати будь-які її емоції? Чи можете ви сказати їй: “Я дорослий, я впораюся”?
- Чи вміє дитина бути одна?
Іноді вона йде в мережу через те, що просто не знає, куди направити увагу. Це вміння треба виховувати з раннього дитинства. Діти з 2,5-3 років самі починають грати в рольові ігри з ляльками і машинками, одушевляючи героїв. Ми можемо підключатися до гри, а потім залишати малюка за заняттям. Діти 5-6 років люблять грати в рольові, настільні та підлогові гри. Важливо, щоб у вас вистачало сил підтримати їх бажання, а не саджати їх перед мультиком або планшетом.
- Чи даєте ви їй можливість відпочити? Чи немає у неї відчуття, що все її життя поглинула школа?
Це важлива, але тільки частина життя. Вона шукатиме можливості вийти з-під преса втоми. І часто той, хто не може розслабитися сам, вибирає ненормальні способи. Коли вона говорить: “Мені ні на що не вистачає часу!” – запитайте, що їй було б важливо встигнути за день.
- Чи дозволяєте ви собі і їй помилятися?
Одна з причин перфекціонізму – спроба ідеальністю завоювати любов, відчуття значущості. І одного разу може виникнути думка: “Якщо я не перший, то мені взагалі немає місця в житті”. А подібні ігри ці думки тільки підігріють. Тому важливо дозволяти і собі бути живими, помилятися і розповідати про це.
- Не перевантажена дитина вашими очікуваннями? Може, спробувати сказати їй вголос або про себе: “У тебе є право бути собою, і свої очікування я з тебе знімаю”?
- Чи може вона хоч у чомусь сама приймати рішення і вибирати? У чому вона може відчути свою особисту силу, крім опору робити уроки?
- Чи усвідомлює вона цінність турботи про тіло?
Адже воно – наш перший будинок, і, якщо нам в ньому погано, то в глобальному “будинку” – світі – складно буде відчути комфорт. Підлітки переносять свої невдачі в спілкуванні на своє “товсте-худе-прищаве-вухате” тіло. Над ними не можна жартувати. Тема тіла – тема сорому та небезпечності для них. Їм важливо пояснювати, що тіло зараз змінюється, і йому потрібна допомога, щоб впоратися з цим. Що чує від вас дитина про ваше тіло? Чи бачить вона, як ви піклуєтеся про нього: зарядки-тренування, збалансоване харчування, душ тощо?
- Чи дозволяє вона собі просити і приймати допомогу? Для підлітка іноді це рівносильно сказати світові “я невдаха”.
- Чи знаємо ми про особливості цього віку, про те, що має сенс від нього очікувати, а що нереально?
- Чи може вона сказати “ні”, коли це потрібно? Чи може сказати “ні” вам? Чи може сказати: “Це моє”? Чи може вона бути виборчою в їжі, одязі, друзях? Чи дозволяє вона собі ставити незручні запитання? Чи може вона бути критичною до інформації?
Поліпшити аналітичне та критичне мислення допоможуть гри в шашки і шахи, класична музика, походи в квести. Дуже може допомогти книга Кена Ватанабе “Вчимося вирішувати проблеми” і серіал для підлітків “Адам псує все”.
- Що дитина думає про себе сама, що говорить про себе, що в собі цінує? Ми звертаємо увагу тільки на її помилки чи й на зрілі риси теж?
Тут вам допоможуть популярні підліткові щоденники на кшталт “Я-щоденник” (спрямований на те, щоб підліток описував свої плани в барвистій книзі).
- Чи є у дитини в життя комфортні безпечні контакти? Чи є дорослий (не один з батьків), який може стати наставником?
- Чи є в родині відчуття емоційного зв’язку?
Чи є ритуали: розмови перед сном, обіймання на прощання. Ці дії, які ми згадуємо з радістю, відчуваючи це важливе “Ми”.
Для того, щоб процес адаптації проходив легше, слід стежити за тим, щоб ваша дитина:
- Дотримувалась режиму дня.
- Правильно організувала свій побут.
- Знаходилася на свіжому повітрі не менше 2 годин в день.
- Займалася фізичними вправами.
- Вчилася більше працювати самостійно.
- Підтримуйте постійний зв’язок з викладачами, куратором.
Для того, щоб підтримати першокурсника, необхідно:
- Спиратися на сильні сторони дитини.
- Показувати, що ви задоволені дитиною.
- Уникати підкреслювати промахи молодої людини.
- Уміти демонструвати любов і пошану до дитини.
- Вміти взаємодіяти з дитиною.
- Приймати індивідуальність дитини.
- Проявляти віру в дитину.
- Демонструвати оптимізм.
Слова підтримки:
- «Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре».
- «Ти робиш це дуже добре. Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до нього».
Які слова не слід говорити:
- «Ти завжди».
- «Ти взагалі».
- «Вічно ти».
В першу чергу необхідно дати зрозуміти вашій дитині, що ви бачите в неї рівноправного партнера, довіряєте їй і відноситесь, як до дорослої людини, яка вже взмозі самостійно будувати своє майбутнє і відповідає за свої вчинки. Прагніть говорити з нею на рівних, як з дорослим, підкреслювати важливість її вибору і вашу віру в неї, а також те, що навчання в технікумі обов’язково відкриє перед нею широкі перспективи, дасть можливість влаштуватися в житті, добре заробляти в майбутньому
У жодному випадку не залишайте в цей складний адаптаційний період, візьміть себе в руки і не йдіть на поводу своїх негативних емоцій, а підтримайте і надайте допомогу. Повірте, що, не дивлячись на можливу агресію і крики про те, що вас ніхто ні про що не просив, в душі ваша дитина буде вам дуже вдячна і ніколи не забуде за протягнуту руку допомоги.
Поради батькам щодо виховання дітей
Існує безліч рекомендацій, як виховувати дитину. Необхідно тільки враховувати, що кожна дитина — абсолютно унікальна. Хочемо навести декілька порад для Вас, шановні батьки, як навчати дитину тих необхідних навичок, що допоможуть їй бути успішною, впевненою в собі, щасливою — такою, якою ви хочете її бачити:
1. Любіть свою дитину. Кажіть їй про вашу любов щодня. Вона, можливо, буде соромитись повертати вам такі слова у цей період свого життя, але колись згадає про них. Якщо дитина чинить неправильно, важливо підкреслити, що ви все одне любите її, навіть якщо вам не подобається її поведінка, якщо її дії вас не задовольняють. Підлітки схильні драматизувати ситуацію, а надто — коли їх звинувачують. Тому переконайтеся в тому, що вони усвідомлюють, що ви їх усе одно любите.
2. Не бійтеся встановлювати обмеження. Якщо вам не подобається, що ваша дитина йде кудись із дому, – займіть тверду позицію. Вона має зрозуміти, що ваша заборона — в першу чергу турбота про неї, її здоров’я та безпеку. А ви маєте бути впевненими, що вона не опиниться у небажаній компанії, не скоїть небажаний вчинок.
3. Дитина має бути зайнята якоюсь корисною або цікавою справою у вільний від навчання час. Спортивні секції, творчі студії, гуртки, волонтерські організації привчають відповідально ставитись не тільки до себе, а й до інших.
4. Підкреслюйте важливість сім’ї. Наголошуйте, що ваша родина — одне ціле, одна команда. Дітям значно необхідно відчувати належність до певної групи — це своєрідний якір. Заохочуйте бажання своїх дітей проводити якомога більше часу з різними членами сім’ї: бабусями, дідусями, двоюрідними сестрами та братами, всіма вашими родичами. Збирайтеся за столом під час обіду або вечері, спілкуйтеся, обговорюйте сімейні проблеми, діліться радістю.
5. Нехай ваша дитина обов’язково допомагає вам у домашніх справах, давайте їй певні доручення, навчіть самостійно обслуговувати себе — прибирати у своїй кімнаті, мити посуд, прати свої речі, поливати квіти, доглядати за домашньою твариною. Вона має брати на себе частину домашньої роботи, яку завжди виконуєте ви. Допомагаючи Вам, дитина самостійно привчається до відповідальності. Чудово, якщо за діло береться вся сім’я, і всі разом роблять необхідну справу, допомагаючи одне одному.
6. Поважайте вибір дитини. Усвідомте, що вона ніколи не стане Вашим клоном, не буде думати і діяти так, як Ви. Підлітки постійно намагаються з’ясувати для себе, хто вони є, у що вірять, кого наслідують, кому підкоряються. Не критикуйте категорично їхній вибір у музиці (навіть, якщо та здається вам надто агресивною), зачісці, одязі. Намагайтеся тактовно висловити свій подив, незадоволення, проговоріть, що саме не подобається Вам у виборі дитини. Повне придушування її бажань і намагань може спричинити найнеприємніші наслідки. Дозвольте їй мати право вибору, якщо це стосується тимчасового явища. Кольорове волосся згодом відросте, а от татуювання — це на все життя, тому саме тут варто сказати своє тверде батьківське «ні», довести, чому саме Ви проти, чому це захоплення — небезпечне та шкідливе.
7. Говоріть із дитиною про можливі майбутні наслідки її поведінки. Вона має усвідомити, що Ви не завжди зможете дбати про неї, опікуватись її проблемами, оберігати її від небажаного, передбачати і застерігати. Намагайтеся пояснити важливість отримання гарної освіти для подальшого працевлаштування. Пояснюйте, що сьогоднішні вчинки дитини матимуть величезний вплив на її майбутнє. У зрозумілій формі доведіть дитині, що вона не зможе стати тим, ким мріє, якщо скоїть злочин або не матиме середньої та спеціальної освіти.
8. Нехай дитина бере участь у розподілі сімейного бюджету, обговоренні купівлі дорогих речей, доручайте їй сплачувати рахунки за квартиру та комунальні послуги, телефон, Інтернет — вона повинна бачити, як важко буває утримувати сім’ю, купувати одяг, їжу, платити за навчання, репетиторів тощо. Діти схильні сприймати все це як належне. А насправді вони мають усвідомлювати, що батьки забезпечують їх усім необхідним. І настане день, коли вони будуть самі утримувати свою сім’ю та забезпечувати її.
9. Учіть дитину спілкуватися з дорослими та однолітками, з повагою ставитися до них, організовувати свій вільний час, відпочинок та дозвілля всієї сім’ї, відповідати за деякі нескладні організаційні моменти.
10. Хтось сказав: нитку довіри легко розірвати, а мур недовіри зводиться сам. Це означає, що коли батьки насміхаються з думок своїх нащадків або не сприймають їх із належною довірою чи увагою, діти почнуть шукати інших людей і довірятимуть їм, а про довіру до батьків вам залишиться лише мріяти і, можливо, згадувати.
Перед батьками стоїть велике завдання — крім матеріального забезпечення потрібно ще навчити дітей приймати правильні рішення у житті. А це означає: дати нагоду ризикнути прийняти особисті рішення і жити відповідно до них.
Сьогоднішній світ приховує безліч спокус для молоді і практично нічого її не вчить. Тому саме батьки були і залишаються найголовнішими вихователями. Необхідний баланс любові й дисципліни дозволить вашій дитині рости і розвиватися у тому середовищі, яке зробить її турботливою та відповідальною людиною.
