Заповідний степ на Сумщині

Ми шануємо чужу історію, розмовляємо нерідною мовою, співаємо чужі пісні, святкуємо чужі свята! І ніякої пошани до себе, до своєї історії, свого краю, до пам’яті тих, хто поліг у борні за волю і свободу. Ми  втратили головне — зв’язок із землею-годувальницею, природним середовищем, яке ми методично нищимо. Ми забули, що пов’язані з ним невидимою пуповиною, ми існуємо завдяки йому, а не воно — завдяки нам. Воно незбориме, підкорити його неможливо.

Лише гармонія з собою і навколишнім світом стане запорукою подальшого існування в природному середовищі. Цією гармонією був колись степ.

Експерти наукової групи Ukrainian Nature Conservation Group повідомляють, що менш ніж 2% степів в Україні входить до складу територій природно-заповідного фонду. Це при тому, що загалом у степовій зоні в природному стані збереглось за різними оцінками від 1 до 3 відсотків природних територій.

Роль степу в історії нашого народу (а степ, до речі, займає половину території нашої держави) неоціненна.

Нам пощастило, бо ми з вами живемо в лісостеповій зоні.

Степ починається за прадідівським садом і простягається пагорбом далеко-далеко. Він заповняє собою глибокі яруги, де росли степові вишні, дикі груші, яблуні. Наприкінці квітня степ укривається різнокольоровою мозаїкою польових півників, у червні можна буде милуватися блакитним льонком, червоними маками, чебрецем, пізніше починає квітувати безсмертник.

Степи є найбільш пошкодженим природним ландшафтом у  Європі. Проте майже повністю лишаються незахищеними.

З метою популяризації степів, охорони степів в України, вивчення стану загрози, що спричинені необдуманим господарським використанням степів та з нагоди відзначення 90-річчя заповідника «Михайлівська цілина» у Глухівському медичному училищі 27 квітня 2018 року була проведена бесіда «Заповідний степ на Сумщині».

Нехай дух нашого степу розбудить наші душі й дасть всім нам життєву наснагу!